19 липня 2022 року набув чинності Закон України № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яким внесено зміни до Кодексу законів України про працю (далі – «Кодекс»), законів України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», «Про відпустки» та інші.

Основні зміни, про які роботодавець повинен знати.

Зарплата мобілізованим працівникам

Роботодавця звільнено від обов‘язку збереження середнього заробітку за працівником, призваним на військову службу, але за працівником зберігається робоче місце (посада) (частина третя ст. 119 Кодексу). Раніше середня заробітна плата зберігалася за працівником протягом всього строку мобілізації працівника.

Сумісництво

Дозволяється сумісництво для працівника у роботодавця за основним місцем роботи (ст. 102-1 Кодексу). Раніше сумісництво за основним місцем роботи не дозволялося.

Нові підстави припинення трудового договору:

1. смерть роботодавця - фізичної особи або набрання законної сили рішенням суду про визнання такої фізичної особи безвісно відсутньою чи про оголошення її померлою (п. 8-1 ст. 36 Кодексу);
2. смерть працівника, визнання його судом безвісно відсутнім або оголошення померлим (п. 8-2 ст. 36 Кодексу);
3. відсутність працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль (п. 8-3 ст. 36 Кодексу);
4. неможливості забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв'язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій, якщо неможливо перевести працівника на іншу роботу(ст. 41 Кодексу). Роботодавець повинен повідомити працівника про звільнення не пізніше ніж за 10 календарних днів (ст. 49-2 Кодексу) та виплатити вихідну допомогу в розмірі не менше середнього місячного заробітку (ст. 44 Кодексу).

Строк повідомлення про зміну істотних умов праці

У період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці здійснюється не пізніше як до запровадження таких умов (ч. 2 ст. Закону про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану). Раніше Закон фактично дозволяв роботодавцю змінювати істотні умови праці «день в день».

Зміни щодо призупинення дії трудового договору

У разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору роботодавець повинен за 10 календарних днів до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність приступити до роботи. Раніше таке повідомлення не передбачалося.

Тривалість щорічної відпустки

Роботодавець отримав право самостійно вирішувати чи обмежувати у період дії воєнного стану щорічну основну відпустку працівника тривалістю у 24 календарні дні за поточний робочий рік. При цьому, якщо працівнику передбачався більший строк відпустки як 24 календарні дні, то невикористаними днями можна буде скористатися після припинення або скасування воєнного стану.

Крім того, у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні невикористаних днів щорічної відпустки. Однак у разі звільнення працівника у період дії воєнного стану йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної відпустки відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки». У разі смерті працівника, неодержана ним компенсація за невикористані дні щорічної відпустки виплачується членам його сім’ї, а у разі їх відсутності – входить до складу спадщини.